Кадровий колапс у Росії: Кремль шукає працівників серед дітей, ув'язнених і мігрантів

Російська Федерація переживає одну з найгостріших кадрових криз у своїй сучасній історії, яка вже стала серйозною загрозою для воєнної економіки країни.

Як пише Foreign Policy, причинами дефіциту робочої сили стали демографічний спад, масова еміграція після початку повномасштабної війни проти України та мобілізація сотень тисяч чоловіків, в той час як автоматизація та цифровізація, які могли б компенсувати нестачу робочої сили, розвиваються надто повільно. За оцінками, РФ вже бракує від 1,5 до 2,5 млн працівників, а до 2030 року на ринок праці необхідно буде залучити ще 10,9 млн осіб, переважно для заміни тих, хто виходить на пенсію.

Особливо гостро кадровий голод відчуває оборонна промисловість. Лише військово-промисловому комплексу бракує 400–500 тис. працівників, серед яких понад 100 тис. інженерів та інших висококваліфікованих спеціалістів. Водночас стрімко зростає потреба у фахівцях із безпілотників: якщо зараз цивільному сектору не вистачає близько 14,5 тис. таких працівників, то протягом наступного десятиліття попит може зрости до 300 тис. осіб. При цьому навіть Міноборони Росії не виконує власні плани з підготовки операторів дронів: у першому півріччі 2026 року міністерство підготувало трохи більше 8 000 фахівців з безпілотників, що становить приблизно чверть від запланованого на цей період показника в 34 400 осіб.

У відповідь Кремль намагається розширити внутрішні трудові резерви. Для цього влада стимулює молодь раніше виходити на ринок праці, скорочує кількість бюджетних місць у вишах і навіть підтримує пропозиції знизити мінімальний вік працевлаштування з 14 до 12 років (крок, який може суперечити Конвенції ООН про права дитини.). Крім того, у Росії продовжують скорочувати перелік професій, заборонених для жінок, а оборонні підприємства активно співпрацюють із технікумами та університетами, готуючи майбутніх працівників ще під час навчання.

Втім, експерти зазначають, що ці кроки лише частково компенсують нестачу кадрів і не збільшують загальну чисельність працездатного населення. Навпаки, вони можуть негативно вплинути на якість освіти та людського капіталу, а також ще більше посилити конкуренцію між цивільною економікою та військовим виробництвом за одних і тих самих спеціалістів, насамперед у сфері інформаційних технологій.

Ще одним джерелом робочої сили Кремль розглядав ув'язнених, однак і цей ресурс майже вичерпаний. Після початку повномасштабної війни тисячі засуджених були завербовані до армії, через що кількість в'язнів у країні за менш ніж п'ять років скоротилася приблизно на 40%. Водночас сама Федеральна служба виконання покарань також потерпає від гострого дефіциту персоналу, а в багатьох регіонах через нестачу людей довелося закривати колонії.

Окрему ставку Москва робить на залучення іноземних працівників. Росія почала активніше вербувати трудових мігрантів не лише з країн Центральної Азії, а й з Індії, Північної Кореї, Китаю, Бангладеш і Шрі-Ланки, а також намагається використовувати окуповані території України як джерело робочої сили.

Проте ця стратегія дедалі більше наштовхується на внутрішній спротив. Після теракту в концертному залі "Крокус Сіті Хол" у березні 2024 року в Росії різко посилилися антимігрантські настрої. Влада почала ухвалювати дедалі жорсткіші міграційні обмеження: спростила процедури депортації, обмежила можливість переїзду сімей мігрантів, посилила контроль за їхнім працевлаштуванням і навчанням дітей. На цьому тлі кількість іноземців, які проживають у Росії, в період з січня 2025-го по січень 2026 року скоротилася на 10%, а на будівельних майданчиках число трудових мігрантів зменшилося на 15–20%.

Зазначається, що заходи, які вживаються у відповідь на кадрову кризу, скоріше поглиблюють проблему, аніж вирішують її.

"Такі заходи, як дострокове залучення студентів до робочої сили, розширення ролі жінок та спроби відродити використання праці ув’язнених, мало сприяють збільшенню резерву робочої сили Росії. Натомість вони лише перерозподіляють і без того дефіцитну робочу силу. Тим часом, спроби все більше покладатися на іноземних працівників дедалі частіше стикаються з посиленням націоналістичних настроїв та обмежувальною міграційною політикою", - пише видання.